Що є кульмінацією успіху спортсмена і не лише? Що є моментом його слави, здобутої природним талантом та роками наполегливої праці? Скажете, що цей момент настає на подіумі під час вручення спортсменові квітів, нагород та кубків? Чи в мить, коли на честь його перемоги лунає національний гімн його країни? І будете неправі. Тому що справжня слава, хоч для спортсмена, хоч для когось іще, настає лише тоді, коли фото його торжества потрапляють на перші сторінки періодичних видань і на обкладинки кольорових журналів. Без цього успіху немає.
Чому так? Усе просто. Момент спортивної перемоги — це лише мить у телевізорі, яка минає, замінюючись іншими. А портрет на обкладинці завжди перед очима. Можна спокійно роздивитися обличчя переможця чи переможниці, прочитати на ньому неповторні емоції й заодно побачити рекламу його спонсорів, розміщену на екіпіруванні. Саме завдяки таким фото у видатних чемпіонів з'являються тисячі, а то й мільйони прихильників. Світлини з журналів вішають над своїм ліжком юні хлопці та дівчата, їх зберігають як обкладинку в мобільних телефонах і комп'ютерах. І тоді обличчя чемпіона починає працювати, приносячи його уболівальникам задоволення, а йому та його спонсорам гроші.
Викладене вище відоме всьому світові й діє безвідмовно. Усюди, але не в нас. Наші видатні спортсмени теж потрапляють на обкладинки в момент тріумфу, але це — обкладинки закордонних засобів масової інформації. Всесвітня слава братів Кличків та Андрія Шевченка стала можливою саме завдяки таким фото, які побачив і запам'ятав увесь світ. І сталося це зовсім не в Україні. Тому що в нас знімок спортсмена на обкладинці одразу після перемоги відсутній як жанр. Це пішло ще з радянських часів, коли в спортсменах виховували скромність. Попри це, фото Олега Блохіна та Леоніда Буряка, які таки друкували в якомусь журналі, було чи не в кожного вболівальника.
Чому ми не бачимо щодня на перших сторінках наших щасливих чемпіонів? Вони є, слід лише їх у потрібний момент зняти. І цим зробити їх насправді щасливими. Бо мить тріумфу — це таки фото на обкладинці.
Коментарі