Мені тут перепустку виписали по знайомству. До Верховної Ради України. Тепер я можу з цією перепусткою та «документом, що посвідчує особу», зайти до парламенту через перший під’їзд (усього їх там п’ять), сидіти на балконі, спостерігаючи за засіданнями, пересуватися по другому поверху, здавати верхній одяг до гардероба, заходити до депутатського буфету і депутатського туалету. Від такого широкого набору можливостей я спочатку трохи розгубився. Досі думаю, з чого розпочати свої відвідини, чи то з гардероба, чи з балкона, чи з коридору, який чомусь там зветься кулуарами. Я раніше гадав, що кулуари — це щось таке напівприховане, але мені пояснили, що це я з будуаром поплутав. Не знаю, може, там у них у парламенті і будуари знайдуться у вигляді ще кількох коридорів. Та я не про це. А про те, що ледь зібрався я до тої Верховної Ради піти, як повідомлення прийшло зі стрічки новин. Виявляється, перепустки до Верховної Ради дають далеко не усім. Наприклад, Юлії Тимошенко не дали ніби. Так вона публічно і заявила. Не сама, звісно, а через одного з юлістів, тобто депутатів блоку свого імені. Може, він і не юліст, а юліанець чи, по-сучасному, юлер… Не визначилися вони поки, як себе називати, і нас не навчили. Так-от той самий юлінець (можна і так) заявив, що його лідериня хотіла б мати постійну перепустку до Верховної Ради, щоб брати участь у пленарних засіданнях. Я одразу ж допомогти захотів, сказав, що готовий віддати свою новеньку перепустку назад, аби замість мене її віддали колишній кандидатці у президенти. Так і сказав тому, хто мені ту перепустку виписав, щоб забрав у мене мою і зробив таку саму для неї. Може, страждає людина, може, без присутності на балконі під час голосувань та обговорень їй ніяк не обійтися. Та й буфет із туалетом справа не остання — тепло, чисто і в самому центрі столиці. Я потерплю, я місця знаю, де можна і поїсти дешево, і того… щоб чисто було. Мою щиросердну пропозицію було одразу рішуче відкинуто. Тримай, — було сказано, — свою перепустку і дорожи честю, яку маєш. Їй твоя перепустка не потрібна. Їй треба таку, щоб у залі засідань сидіти. Так вона ж не депутат! Отож! А перепустку хоче як у депутата. Цікаво виходить. Я оце двадцять років дурненький думав, що аби у залі засідань сидіти, слід у депутати пройти на виборах. Навіть рипнувся туди раз по молодості. А тут виходить, що не треба ніяких виборів — оголосив себе лідером опозиції й одразу перепустку вимагай! Нехай спробують не дати! Нехай тільки насміляться оці вороги нашої нації, які до влади прийшли шляхом фальсифікацій! Хоча така перепустка для неї теж буде певною фальсифікацією. І нехай! Їм можна, а їй ні? Коротше, заплутався щось я у цьому усьому. Не знаю, що мені з моєю перепусткою робити. Чи віддати назад, чи таки скористатися, аби потертися у перервах між засіданнями між депутатами у кулуарах, буфеті, гардеробі та інших місцях? А може, трохи почекати? Може, незабаром почнуть по знайомству і в зал засідань перепустки давати? Зроблю собі таку, зайду до залу і голосувати почну як депутат. Кажуть, за це гроші дають... Насамкінець є ще один варіант, який, можливо, мала на увазі Юлія Тимошенко, вимагаючи постійну перепустку до Верховної Ради. Може, вона хоче таку перепустку, як в однієї моєї знайомої? Ця пані за своєю перепусткою може не лише до зали засідань парламенту пройти, а й навіть до президії, не кажучи вже про балкони-коридори, буфети-туалети. Така у неї перепустка, з якою всюди можна у Верховній Раді ходити. І що ви думаєте? Вона таки ходить у всі ці місця за своєю перепусткою. Причому щодня. Вона там прибиральницею працює.