Земля поруйнованих замків

3877 0

Ми у соцмережах:

Земля поруйнованих замків

Саме влітку варто вирушити у подорож Рівненським районом. Причому пішки. Адже чи не в кожному з понад 60 сіл краю є річка, озеро чи став. Тож мандруючи сільськими шляхами, турист легко знайде місце для перепочинку. Подорожуючи Рівненським районом, не пропустіть надзвичайної краси озеро у селі Новостав, яке вчені відносять до залишку крейдяного моря, та оповите легендами озеро Замчисько у селі Решуцьк. Проте основна принада району — в тому, що тут збереглося понад десяток старовинних церков і руїни трьох замків.

Князівське містечко

Селище Клевань кілька століть тому було затишним містечком, яке належало князям Чарторийським і Радзивіллам. Свого часу прикордонне поселення на берегах річки Стубли було хорошим укріпленням. Нині від колишньої слави лишилися руїни замку, збудованого у другій половині XVІ ст. Федором Чарторийським. — На жаль, замок не має належного догляду, - розповідає краєзнавець Микола Бендюк. - У XVII столітті його передали єзуїтам, які там облаштували колегіум. Згодом у його стінах були і польська гімназія, й училище, і лікувальна установа. Довгий час він був порожнім. А у 1915 році під час воєнних дій будівлю обстріляли. З того часу замок повільно руйнувався. За Радянського Союзу там було училище механізаторів. Проте з 90-х він опустів. Нині, окрім двох веж, уцілілими лишилися віадук над ровом, будівлі колишнього духовного училища та фрагменти фортечних мурів. Якщо їхати по трасі на Луцьк, то посеред Клеваня можна побачити частинку костелу Благовіщення, що зберігся до наших днів із 1610 року. Костел побудував князь Єжи Чарторийський. За костелом височить двоярусна дзвіниця. Багатий Клевань на ще одну пам'ятку архітектури — церкву Різдва Христового, зведену 1777 року у стилі класицизму. Зарослі кущів та дерев над залізничною колією між Клеванем та селом Оржів утворили тунель арочної форми. Деякі закохані висаджують там квіти, вірячи, що так їхні почуття ніколи не згаснуть.

У пошуку підземелля

Село Шпанів свого часу було містечком, у якому любили бувати князі Радзивілли. Рід мав палац у стилі класицизму. Проте від нього лишилися лише руїни та уціліла будівля флігеля, що має L-подібну форму. Окрім того, у Шпанові можна знайти вхід до підземелля замку Чапличів, який досліджувати чи відновлювати ніхто не брався. Занепадає і парк, закладений у XVIII столітті. У селі сподіваються, що з'явиться меценат, який допоможе відновити пам'ятки.
"Тунель кохання" у Клевані стає меккою для молоді
Із 1726 року у Шпанові зберігся бароковий костел святих Петра і Павла, який слугував усипальницею князів Радзивіллів. Нині там православний храм. Свято-Варварівська церква — ще одна пам'ятка архітектури Шпанова. Храм був збудований у 1855 році на пожертви князя Радзивілла.

Збережена одна стіна

Два роки тому до села Тайкури, що за 12 кілометрів від Рівного, проклали дорогу. Кажуть, неспроста — в облдержадміністрації нібито виношують плани про створення у селі туристичного комплексу. Показати туристам, з одного боку, і справді є що, а з іншого, ще трішки — і показувати буде нічого. Замок у Тайкурах побудували князі Вишневецькі наприкінці XVI — на початку XVII століття. Він мав наріжні вежі і підйомний міст. Замок був заселений до 1825 року, доки не сталася пожежа, після якої будівля поступово руйнувалася. Нині збереглася лише південна вежа, яка виконувала роль оглядової. Трішки ліпший стан у барокового костелу Святого Лаврентія, збудованого у 1710 році на кошти землевласника Вавринича Пепловського. Пізніше біля нього спорудили дзвіницю. Богослужіння там проводили до 40-х років, поки у селі ще була польська громада. Будівля і досі обнесена мурованою огорожею, а із костелу можна потрапити до підземелля. Ще однією згадкою про поляків у Тайкурах є цвинтар, на якому де-не-де ще можна побачити кам'яні хрести XVI-XVIII ст. На початку ХХ століття кам'яних могил на цвинтарі було більше сотні. Єдиною незруйнованою реліквією Тайкурів є Покровська церква, побудована у 1730 році. Храм має незвичну п'ятикутну форму.

Місце, де шукають енергію

У Городку розташована Вишнева гора. Окрім того, що на ній трапляються рідкісні рослини, знавці відносять її до тих місць, де можна відчути особливу енергетику — оздоровлюючу. По виняткову енергію приїздять до Городка і віряни. — У селі розташований Свято-Миколаївський жіночий монастир. Він витриманий у стилі бароко та класицизму, — розповідає Микола Бендюк. — На території монастиря є Свято-Миколаївська церква 1740 року. Монастир цікавий тим, що захований на острові посеред річки Устя. Ченці охоче розповідають про історію монастиря, тож будь-який турист зможе почерпнути достатньо знань про це місце. З Городком пов'язане й ім'я мецената Федора Штейнгеля. Він входив до першої Державної Думи та Центральної Ради УНР. Із 1922 року, повернувшись до Городка, він побудував за свої кошти двоповерхову школу на сім класів, та долучився до створення жіночої гімназії у Рівному. До речі, у самому Городку Федір Штейнгель зробив навчання для дітей безкоштовним, самостійно закуповуючи чорнило, зошити та підручники. Штейнгель організував читальню "Просвіти", хор, побудував у селі лікарню Св. Бориса, відкрив кооперативну крамницю. Досі у Городку височіє двоповерховий дерев'яний водяний млин, побудований за кошти Федора Штейнгеля. Помер меценат Городка у Німеччині, куди був депортований під час війни.

Найбільша реліквія країни

— Пересопниця була важливим містом Київської Русі - розповідає Микола Бендюк. — Перша згадка про поселення датується ще ХІІ ст. Пересопницьке князівство зруйнували монголо-татари. Проте поселення ще відіграло чималу роль в історії української державності. На кошти княгині Анастасії Заславської у Пересопницькому монастирі написали першу церковну книгу староукраїнською мовою. Нині на ній урочисто присягають президенти України. А минулого року там відкрили культурно-археологічний комплекс. Турист може відвідати музей Першокниги, присвячений Євангелію, експозицію про історію Пересопниці княжої доби та музейний комплекс просто неба "Княже місто", який демонструє побут мешканців періоду ХII-ХIII ст.
У Пересопниці тепер часто можна побачити туристів
Зазирнути мандрівник зможе й до понад трьохсотрічної церкви Святого Миколая.

Туди їдуть молитися

На Білівських хуторах у Свято-Різдво-Бого­родич­ному жіночому монастирі зберігають чудотворну ікону Божої Матері "По взысканию погибших". Сам монастир відносно молодий — початку ХХ століття, біля нього — дерев'яна церква Різдва Богородиці. Із чудотворною силою пов'язане ще одне село — Гориньград Перший. У Свято-Троїцькому храмі, побудованому у 1812 році за кошти Гаврила Четвертинського, за 200 років жодного разу не припиняли богослужіння. Те, що храм оминула доля багатьох українських церков у ХХ столітті, вважають селяни, заслуга Сіверської ікони Божої Матері, привезеної з Афону. Окрім того, біля храму б'є цілюще джерело. Ікона, яка сама оновилася, прикрашає стіни храму в Обарові. На жаль, після добудови 230-річна Покровська церква втратила свій первісний вигляд, проте до храму можна прийти заради образу Почаївської Божої Матері. Як і "Білівська", вона почала оновлюватися у 1927 році у селянській родині. Рівненський район — чи не найбагатший в області на збережені старовинні храми. Так, у Великій Омеляні збереглася Свято-Покровська церква 1717 року, стіни її прикрашають старовинні ікони. 1767 року було зведено церкву Архістратига Михаїла у Великому Житині. Нині у храмі зберігають цінні стародруки, а у самому селі є пам'ятник Северину Наливайкові. Церква Святого Юрія вже 237 років височить над Грабовим. Більше двох століть — Миколаївському храму та дерев'яній дзвіниці у Корнині. 230-річчя святкуватиме наступного року церква Святої Параскеви у Малому Житині, а храм Преображення Христового в Олександрії у цьому році відсвяткував 170-річчя. Збереглися старі храми в Оржеві — 1770 року Преображенська церква, Старожукові — Михайлівська церква 1792 року та Сухівцях — Покровський храм 1784 року.


ПОВІДОМЛЯЙТЕ СВОЇ НОВИНИ В РЕДАКЦІЮ "РІВНЕ ВЕЧІРНЄ": Тел./Viber/Telegram: +380673625686

Читайте також