Василь Гайдур, власник історичного будинку на вул. Гетьмана Сагайдачного, 1, що біля драмтеатру, нарешті розпочав обіцяну реставрацію. У пріоритеті — зберегти зовнішній вигляд будівлі такою, якою вона тоді, коли в ній була лазня «Нептун», що належала родині Зафранів. Але «начинка» буде сучасна. Це чи не перший історичний об’єкт Рівненщини, де новий господар робить реставрацію за власний кошт.
Василь Гайдур, власник будівлі:
— Тривають підготовчі роботи, сміття зсередини виносимо. Зробимо гарно: новий дах, а не та жерсть іржава. Але геометрія буде вся та сама. Звісно, опалення та вентиляція будуть сучасні, як і дерев’яні вікна. На першому поверсі плануються, як я у проєкті вказав — магазини, комерція якась. А підвал, де колись було кафе «Бет», — там може бути гарний м’ясний паб, а другий поверх — то офіси, мабуть.
Хотів почати реставрацію раніше, але мусили чекати. Затягнулося через роботу проєктантів. Спершу казали, що за пів року зроблять проєкт, а довелося чекати майже півтора року. Дуже довго не могли висновки погодити. Змінилася система: зараз немає, як раніше, що набрав по телефону і людина пояснює, чого там в документації бракує. Тепер все в електронній формі — на запитання тобі роботи відповідають, «достукатися» не можна, а час займає. Але все, що було необхідно, зробили — всі висновки, експертизи, погодження в Міністерстві культури. Залучили Сергія Юрченка, фахівця з реставрації саме історичних будівель. Нещодавно він був тут, обходив приміщення — кожну стіну ретельно обстежив, щоб ми все правильно виконали. Я ж хочу зробити бездоганно, щоб ніякі служби не чіплялися, що щось не за проєктом. А в будівлі є свої нюанси, наприклад, у стінах так багато каналів, що я за голову взявся — навіть і подумати не могли, що в кожній стіні по 5 димоходів може бути! Усю штукатурку оббиваємо і дивимося, чи та стіна зможе витримати навантаження чи ні. Але там метрові стіни — такі все винесуть. Думаю, що в цьому році все вдасться.
Та війна все ж вплинула, найбільша проблема — немає робочої сили, а ще — важко з матеріалами. Метал треба чекати місяць, бо металургійного заводу в Маріуполі вже нема, тепер все йде з Європи й усе дорого. Те, що запроєктували, — швелери, різний метал, його непросто знайти. Все під замовлення… Раніше пішов на металобазу і все купив, а такого тепер і близько немає. Уже залишків з наших заводів годі шукати.
Щодо грошей — це космічні суми. Кубометр бетону зараз коштує 3 тисячі гривень, а ще у 2016-му був всього по 350 за куб. Плюс метал щонайменше вдесятеро подорожчав. Треба було мені все це робити п’ять років тому. Тоді було б дешевше і швидше. Та все одно — зробимо якнайкраще.
Олена РАКС.
