У залі музично-драматичного театру його директор Володимир Петрів — жорсткий і деспотичний, хоча поза сценою — добродушний і дотепний. Актор Віктор Янчук у репетиціях такий же емоційний, як у своїх ролях. На прем’єрах та звичайних показах вистав видно лише результат роботи артистів. Скільки часу, зусиль, а головне — нервових клітин потрібно витратити, щоб врешті-решт тобі аплодували стоячи, з цього боку куліс, вирішили з’ясувати працівники рівненських ЗМІ.
Спільно з керівництвом та акторами театру вони провели цікавий експеримент — журналісти грають у виставі «Пошилися в дурні» замість професійних акторів, які, у свою чергу, на репетиціях сидять у залі та надривним голосом, іноді ледь стримуючи нецензурні слова, підказують та направляють у «потрібне русло». Цей творчий експеримент був цікавий обом сторонам. Одним журналістам, переважно молодим, випадала унікальна можливість втілити дитячу мрію вийти на велику театральну сцену. Іншим — подивитись на роботу театру зсередини, своєрідно використавши метод «журналіст змінює професію». А ось представникам професійного театру було цікаво покерувати такою собі «художньою самодіяльністю». Керівництву театру водночас цікаво було налагодити тісні контакти з тими, хто в майбутньому писатиме про нові постановки театру — може, нарешті почнуть розбиратися у театральному мистецтві? Але у процесі виношування ідеї з’явилась одна-єдина благородна мета — зібрати гроші для онкохворих дітей. Тому й довелося всьому театру працювати не у звичному режимі, а заради аматорського проекту. Когось це відверто дратувало, у когось — викликало іронічну посмішку… — Потрібно повірити у реальність того, що відбувається, — дає пораду актор Віктор Янчук. — Навіть якщо твій герой пройшов за уявною марою 15 верст, будучи сильно п’яним, варто вірити, що воно справді так сталось. Актори Стас Лозовський та Ніна Ніколаєва проводять з акторами-аматорами чи не найбільше часу. Вони задіяні в оригінальній постановці, тому їм легше пояснити журналістам, що потрібно робити у кожній сцені. — Тепер ви розумієте, що вистава, яка з боку глядацької зали виглядає гарно і яскраво, потребує іноді пекельної роботи? — звертається до «акторів» після прем’єри заслужений артист Петро Ліснічук, який задіяний в оригінальній постановці п’єси. Керівник проекту та головний режисер вистави Володимир Петрів з аматорами, очевидно, намагається бути м’якшим, аніж з професіоналами, проте голос підвищує регулярно, іноді навіть кричить. А ще відкриває таємницю — виявляється, у театрі головне — не текст, а дія. Актору важливо не просто інтонаційно сказати авторські слова, а щось на сцені зробити, щоб підсилити ефект сказаного. — Тому рухи повинні бути широкими, виразними та добре видимими публікою, — наголошує постановник. — А текст не потрібно читати на публіку. Його потрібно «вигадати» — актор повинен зіграти народження думки, яку ось зараз він скаже вголос. У вільний від репетицій час Петрів розповідає зовсім інше — традиційні театральні байки. Зокрема, й про виставу «Пошилися в дурні», яку в різні часи ставили у рівненському театрі декілька разів (експеримент із журналістами став четвертим варіантом). Актори, які люблять розігрувати один одного, «жорстоко» пошуткували над виконавцем ролі алкоголіка Ничипора — Олегом Мосійчуком. За сюжетом в одній із сцен герою наливають чарку горілки і він випиває. Петрів, який грав тоді парубка Антона, таємно вилив з пляшки воду й налив справжньої горілки. Можливо, «Ничипір» і був би радий у робочий час випити, якби на закуску йому принесли не бутафорські, а справжні пиріжки. А так Мосійчук був змушений не лише випити першу чарку, а й попросити налити ще, та й так, щоб «не церемонилися». Врешті-решт, після прем’єри організатори проекту підрахували — за один день змогли зібрати 16 тисяч гривень. А ще один показ заплановано на 20 червня.
