Поки депутати Конгресу США сперечаються щодо виділення допомоги Україні у розмірі 60 мільярдів доларів, депутати міської ради Рівного обговорюють виплати військовим у 30 тисяч гривень. І якщо рішення американського Конгресу може бути критичним і вплинути на подальший хід війни, то рішення депутатів із Рівного не стільки допоможе військовим, скільки додасть або не додасть популярності тим чи іншим політичним силам у місцевому масштабі. Єдине, чим події у Рівному схожі на події у Вашингтоні — рішення не прийнято, депутати пішли «думати».
На сесії міської ради запропонували видавати з міського бюджету Рівного по 30 тисяч гривень кожному, кого мобілізують з Рівненської громади, і по 10 тисяч тим, хто пішов служити з 24 лютого 2022-го. З цим погодились не всі — одні вважають, що персональні виплати бійцям зайвими не будуть, а інші — що ці гроші краще витратити на придбання додаткового озброєння. Згоди так і не дійшли.
Сергій Мурза, представник 104-ї бригади ТрО, командир відділення:
— Не кривлячи душею, якби я був у тилу, я би сказав — «так, супер!», але я по-іншому дивлюся на ці речі: адресна допомога не врятує нікого. Я приїхав сьогодні на похорон свого побратима, як йому можуть допомогти оці гроші? Багатьом військовослужбовцям, пораненим? Моя думка, і мене підтримали б всі, хто знаходиться під обстрілами на передовій: краще закупіть РЕБи (засоби радіоелектронної боротьби. — РВ), тим самим ви збережете життя. Зараз війна технологій, літає купа дронів, і їх немає чим глушити, ми особисто їх збиваємо мисливськими рушницями. Але як влучити у нього, коли він кидає тобі на голову гранати? Інша справа — натиснути кнопочку і він впаде чи полетить хтозна куди, бо оператор втратить з ним зв’язок. Гроші тут не допоможуть, нам потрібна техніка, дрони та РЕБи.
Тарас Обоїста, депутат міськради, військовослужбовець:
— Цю ініціативу підтримую в тій частині, щоб надавати допомогу військовослужбовцям, які будуть мобілізовані... У 2022-му було легше себе забезпечувати, тому що волонтери допомагали, знаходилися ресурси. А зараз, коли військовослужбовець призивається — він спочатку має пройти курс молодого бійця, потім розподілення в частину, призначення на посаду... Після того він десь наприкінці місяця чи через місяць отримає якісь кошти. По факту, людина, яку призвали від нашої громади, два-три місяці перебуває на утриманні сім’ї! Це щоб у вас була реальна картинка. Коли солдати потрапляють спочатку на навчання на полігони, вони сидять там за «мінімалки»... Коли держава говорить, що все видається, то вибачте, цього з 50% буде не те. Плюс ситуація у людей є різна.
Підтримую цю ініціативу, щоб хоч якось збільшити мобілізацію, мати можливість призвати людей. Технологічно так, мавіки та інше треба, але їх включають люди! Треба розробити заходи підтримки з нашими ТЦК та СП. Інколи ця невеличка допомога може бути вчасною. Не знецінюйте ситуацію, що таке фронт і що таке тил. Ми не знаємо, яка відбувається ротація, хто куди іде, який буде наказ... Можна сказати, що 80% — це звичайна піхота. Можна скільки завгодно розкручувати дві-три бригади і споряджати їх, але «витягує» на собі все піхота — це переважно замизгані дядьки за 40. І їхнє головне завдання — спочатку перебути перших 2–3 місяці, отримати необхідне навчання і не вмерти від «сердечка», а після того їх закидають тримати «діри», щоб не провалився фронт до кінця. В усіх резолюціях згадають героїчних кілька бригад, а забудуть тих, які підтримували ці бригади. Ви дуже мало почуєте про 14-ту бригаду, але вона стекла кров’ю: у 2022–2023 роках скільки пацанів лягло — в той час як інші формувалися і сиділи в тилу по півроку. А потім зайшли і теж стекли кров’ю... Не знецінюйте тих, хто знаходиться в тилу чи виконує свою роботу.
Олександр Курсик, депутат міськради, військовослужбовець:
— Ми зараз формуємо бригаду, і я відповідаю як офіцер ЗСУ — всі вдягнуті, всі з бронею. Згадую початок: ту саму 14-ту бригаду, коли купували мені бронік, передавали каску і всі допомагали, хто як міг, конкретному бійцеві. Зараз скажу, що такого немає. Більше того, ми тоді сіли в автобус і поїхали на фронт, зокрема, я — під Снігурівку, а зараз такого нема: кожен боєць, що приходить з ТЦК, спершу місяць проходить базову військову підготовку. Далі обирає собі фах і проходить мінімум місяць ще в країнах-партнерах фахову підготовку. Тільки після цього розглядається варіант, де він буде нести службу.
Кожна ініціатива, яка іде на підтримку ЗСУ, — це добре. Але зараз треба перемогти. Адресна підтримка, можливо, буде актуальна пізніше — допоможіть воїнам зараз дронами, зброєю. Якщо не буде фінансової підтримки «там», то «тут» ці гроші будуть не потрібні. В моїй роті, в 14-й бригаді є фонд свій, ми отримуємо кошти — купимо Mavic, самі грошима скидаємося, щоб пілот закрив це питання, бо списати техніку — ціла історія. Зарплати вистачає, особливо на «передку». Тут теж ми не бідуємо, зарплата платиться, одягають, годують. Я не зрозумів слова Тараса про три місяці на утриманні сім’ї.
Святослав Клічук, депутат, співавтор проєкту рішення:
— Мова йде про разові виплати у 30 тисяч гривень для тих, хто підписує контракт або мобілізується з 1 січня 2024 року. Станом на зараз такі виплати є тільки для тих, хто підписує контракт. Несправедливо: бо контрактники ідуть туди, куди хочуть, а мобілізовані, переважно — туди, куди їх посилають і їм взагалі нічого не платять! Щодо того, чи дати гроші тим, хто уже два роки чи рік служить — таким людям ми теж пропонуємо по 10 тисяч гривень хоча б, а хотілося би більше.
Пропонується видавати цільово на картку, щоб вони могли купити те, що їм потрібне. Не всі воюють дронами, комусь треба автомобіль поремонтувати, а комусь якесь спорядження докупити. Людина буде сама, без чиновника, без піару чи фото вирішувати, як вона витратить ці гроші. От нині мобілізований прийде, а йому дадуть важкий бронік і він його не може носити, коліна «вилітають» — бо зараз у віці 45+ мобілізуються. А так зможе закупити собі краще спорядження і краще перенести оці тяготи служби.
Віктор Шакирзян, в. о. міського голови Рівного:
— Що стосується допомоги кожному військовослужбовцю — це теж актуально. Але, напевно, цю програму треба доопрацювати. Дуже важливо, що самі військові прийшли і пояснили, потрібно це їм чи ні.
Олена РАКС.
